Інститут судової медицини

Краківський Інститут судової медицини – це не тільки найстаріша цього типу інституція в Польщі, але й також робоче місце найбільших корифеїв цієї дисципліни в історії польської науки. Створений у 1804 році як «Кафедра медичної поліції і судової медицини», діє (незважаючи на переїзди та переформовування) безперервно до сьогоднішніх днів,  все ще надаючи професійну допомогу судовій системі.

На кафедрі працювало багато видатних вчених, але найбільшої слави досягли троє: Леон Блюменсток-Хальбан (1838–1897), Леон Вахгольц (1867–1942) і Ян Станіслав Ольбрихт (1886–1968). Професор Вахгольц, завідувач кафедри з 1895 р., міг працювати в нещодавно відкритому будинку Collegium Medicum на вулиці Гжегожецькій, 16. Зведена за проектом Юзефа Сари будівля, містила також інші кафедри і була однією з найсучасніших будівель цього типу  у всій Австро-угорській імперії.

Краківські судові медики допомогли судочинству у багатьох справах, іноді їх точка зору була домінуючою. Так було, наприклад, під час другого (у Кракові) судового процесу над Рітою Горгоновою, звинуваченою у вбивстві дочки свого партнера, інженера Генрика Заремби. Під час судового розгляду, що відбувся навесні 1933 р., головну роль відіграла думка професора Ольбрихта, яка вказувала на те, що Горгонова була винуватицею злочину.

На Гжегожецькій 16 також обговорювалися жахливі, хоч і менш суперечливі справи. Прикладом може бути вбивство Зофії Фронтчак (по чоловіку Палюх), серед іншого моделі Войцеха Коссака і Пьотра Стаховича, яку називали «прекрасною Зоською». Влітку 1926 року втекла від свого жахливого і сварливого чоловіка Матея і замешкала у місті. Однак їй доводилося регулярно їздити до їх спільного домашнього господарства за їжею та аліментами, призначені їй судом. З одної з таких поїздок, в половині травня 1927 року, не повернулася. Занепокоєні родичі та знайомі почали безуспішно її шукати (поліція долучилася лише за кілька днів). Тільки тоді, коли з річки Длубні, що протікала поблизу, було видобуто розчленовані людські рештки, справа набрала обертів. Завдяки дослідженням, проведеним, серед інших професором Ольбрихтом, вдалося визначити ріст, вік і колір волосся невідомої (хоч її голова ніколи не була віднайдена). Це все ідеально пасувало до опису «прекрасної Зоськи». Крім того, в господарстві Палюхів знайдено сліди, які, як підтвердили пізніше професори Вагхольц і Ольбрихт, виявилися плямами крові. Це все призвело до засудження Палюха на 15 років  ув’язнення (пізніше знижено до 12). Сам же винуватець після кількох років ув’язнення, не маючи вже чого втрачати, зізнався у вбивстві своєї дружини.